Раніше я питала в тутешнього панства, де в гімні 10.153.3 Ріґведи вчені знайшли бога Джаґаннатха. Так ось він де: (Те) дерево, що плаває он там, Біля того берега річки, без людини, За нього хапайся, ти з поганими щелепами*, На ньому їдь подалі! Дивні люди ці вчені 🤦🏼‍♀️Так, мурті Джґаннатха дерев’яне і Сканда пурана говорить про те, що Вішну явив себе як колода, що припливла з океану. Але важко налазить на голову те, що оця згадка дерева, за яке пропонують схопитися відьмі, якось пов’язана з богом. А легенда в Сканда пурані про бога-колоду дуже цікава. Місце, де зараз стоїть храм Джаґаннатха в Пурі ще називають Пурушоттама кшетра. Колись бог смерті Яма розлютився, що на цій землі люди миттєво отримують мокшу милістю Вішну. От і сказав він Вішну – забирайся звідси й Вішну погодився. Втім ширилися чутки про таємне поклоніння сапфіровому образу бога десь у Пурушоттамі кшетрі. Король Індрад’юмна послав свого міністра Від’япаті, щоб той вивідав, де саме знаходиться образ божества. Тож Від’япаті поїхав у кшетру. Там його вподобала дочка місцевого правителя і він оженився з нею. Одного разу він попросив її, щоб її батько взяв його із собою до сапфірового божества. Батько не хотів розкривати місця, тому погодився лише за умови, що у Від’япаті буде пов’язка на очах. Хитрий міністр приховав в кишені зерна гірчиці, які розсипалися шляхом, яким вони йшли до божества. Через пару місяців, коли гірчиця зійшла, Індрад’юмна, якому найбільше залежало на тому, щоб знайти образ, пішов слідами гірчиці, але жодного образу не знайшов. Натомість йому явився Вішну, посварив його за його аферу, нагадав ще раз, що він всюдисутній і сказав, що з’явиться скоро в образі колоди, яка припливе з океану.  Так Індрад’юмна побудував храм на березі моря, який пізніше став храмом Джаґаннатха в Пурі. *про відьму, якій присвячений гімн