UPD Все буває вперше. Сьогодні зі мною стався ромський прапор. Виявляється, він є і ще й який! З дгармачакрою! Дуже колоніальне твердження, звісно, так ніби лише велика індійська цивілізація може надати прапору його величі, але, зізнаюся, наявність дгармачакри на прапорі мене здивувала не менше, ніж наявність самого прапора в нашій дійсності (сором мені). Звісно, я знала про те, що роми – з Індії, але не очікувала такої апеляції до своєї прабатьківщини на народному символі. І не дарма, бо її туди вставили не роми, а романісти, й не ті, що романські мови досліджують, а ті, хто досліджує самих ромів. Це зробив індійський вчений і дипломат Вір Раджендра Ріші (1917 – 2002). Все ж краще, ніж один з варіантів з червоною п’ятикутною зіркою🤢. Та ж до діла. Те, що ці люди – з Індії, виявили німецькі філологи ще в XVIII ст., коли знайомлячись з їхніми діалектами побачили велику схожість із санскритом, а також з пракритами. «Кан» - вухо, «мануш» – людина, «гау» - село, «баро» - великий, «девата» - божество. Але наші роми – це не нащадки основних народів Індії – не маратхи, не бенгальці чи пенджабці. Вони - нащадки індійських ромів, племен з Північно-Східної Індії, з передгір’їв, які з якихось причин (швидше за все посухи) десь з ХІ ст. почали кочувати спочатку всім Індостаном, а потім через Іран розбрелися всім світом. В Індії цей кочовий народ називають по-різному – суклір, бандзарі, ламані. Взагалі символіка ромського прапора мені здалася дуже влучною і концептуальною. Зелений і синій – це земля і небо. Непоганий символ кочівництва, коли твій дім – це земля, а його дах – це небо. Червона дгармачакра – це по-перше, колесо кибитки, яке символізує традиційний спосіб життя ромів, а по-друге, прабатьківщина, а разом ці кольори - зелений, синій, червоний - дуже чітко асоціюються із ромським барвистим вбранням і характерними для нього кольоровими поєднаннями.  https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/1/10/Flag_of_the_Romani_people.svg/375px-Flag_of_the_Romani_people.svg.png