кожен раз коли я бачу якусь відверто психотичну хуйню, особливо коли в ній є елемент манії величі чи щось по типу "я знаю про цей світ особливу істину, про яку ніхто інший не знає", у мене починається сильна внутрішня, а потім і зовнішня реакція спроби переформулювання марення в щось внятне, потім я ці ж марення втоптую в грязь, бо сенс в них завше абсолютно банальний по типу "ууу я тіпа такий особливий і мене всі інші хочуть за це приструнити" чи "ууу я побачив абсолютно звичайну правду про світ і думаю що я дохуя першопроходець мірозданія"
