крудо олівії ленґ мені прямо не сподобалась. в принципі очікувано: я й не думала її читати, але так вийшло, що вона потрапила мені до рук. та ще й вона малесенька коротесенька, як брошурочка але написано дай боже. ленґ пише дуже по постмодерністськи, експериментально, в стилі потоку свідомості. і це все об'єдналось для мене у нейровідмінну кашу, бо одна думка переходить в іншу надто вже божевільно і знайомо крудо це по суті про 2017 рік, трампа, твітер, брекзіт, тероризм, ядерні бомби росії та північної кореї, відчуття кінця. головній героїні 40 і вона типова мідл-клас американка, яка вже віджила свої революційні роки і просто тиняється по світу та належує боки у прохолодному саду із своїм нареченим. і думає про життя. дуууже багато думає. а ще збирається заміж і не може примиритися з тим фактом, що їй треба буде ділити свій простір із ще однієї людиною. до речі, про головну героїню. ленґ пише (як я зрозуміла) частково від свого імені та частково від імені кеті акер - відомої (але не мені😑) письменниці, драматургині, панк-поетесси та відкритої бісексуалки. ленґ наслідує її стиль дуже відкрито, але якшо чесно я не зрозуміла навіщо. ймовірно, я не зчитала багато референсів щодо акер, але мені здається, що читач має "прочитати" хоча б поверхневий посил книжки без того аби заходити в якісь дєбрі моментами ленґ промовляла щось актуальне, типу останніх днів світу, справедливості або "чому америка не скаже кім чен ину, що він хороший хлопчик, бо хвате йому вже доказувати всьому світу, що їхні атомні бомби готові до використання у будь-який момент" (не дослівно), але загалом текст не промовляє до мене. "крудо" з італійської це сирий, і авторка справилась із задачею відтворити назву в тексті: всьо дійсно сиро (шок). зі мною це не спрацювало, але може ця книжка й не має так працювати. а як тоді? не знаю, якщо чесно є теорія, що мені просто остогидло читати про проблеми американців, але це не точно