💀 А оце я таки дочитала до кінця сьогодні вночі, але не покидає питання "зочєм???" "КАРАВАЛ" Стефані Ґарбер КМ-Букс, 2017, 400 стор. ⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️ 🪦 Це той самий вид янгадалту, який я не терплю: відсутність логіки, істеричні персонажі, необґрунтовані дії та вчинки, плаский світ, тупі сюжетні повороти, які нікуди не ведуть, а зрештою навіть поворотами не стають, бо це просто конвульсивні сіпання з безплідними надіями ускладнити те, що ускладненню не піддається, бо складається з двох елементів. 🪦 Все це миготить по сторінкам без жодної надії на сенс чи бодай на якусь струнку теорію, яка б все пояснила чи хоча б поєднала. Або зацікавила чи шо вже. 💀 Тож зочєм???™ я її дочитувала? Скину на те, що було дуже вже лінь виповзати з крісла-мішка за іншою книгою, а читалося воно дуже швидко. 📢 Герої нецікаві, в їхні пристрасті я не повірила, істероїдні вчинки бісили, жодної інтриги, яку б хотілося розв'язати, типу "гачок" в кінці не чіпляє від слова рівнина. Нагадує завдання для дошколяток, де треба провести лінії від тваринки до їжи, яку ця тваринка любить. І тваринок тих три: собачка, пташка та рибка. ❗️ І навіть писати "на років 12-15 підійде" не стану, бо хочеться радити підліткам щось якісніше та із більш здоровими прикладами стосунків між героями. Одна зайва зірочка додана виключно за швидкість читання, більше там нічого цінного.