[трішки некропостінг, але ревізувала, що там в мене по боргам з відгуків і знайшла невідгукнуте оцево⬇️] "БАРНІ 613" Юлія Чернінька ВСЛ, 2024, 152 сторінки ⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️ 👻 Це було дуже, дуже, дуже погано. В усьому погано: в сюжеті, дирявому, що ажурні панчохи підстаркуватої повії; в героях, картонні абриси яких в профіль взагалі будуть непомітні; в беззмістовних діалогах, тупість яких на порядки перевершує діалоги-симулякри у додатках для вивчення іноземної мови, де головне – це просто повторити одну фразу по триста разів для запам’ятовування, а є там сенс чи немає взагалі питання не стоїть. 💀 Взагалі дивуюся, як можна було аж так бездарно просрать всі полімери™, адже ідея насправді цікава (хоча й не нова, ну бо скажіть мені, скільки разів ми вже читали саспенс-трилери про людей, яких починають чи то привиди з минулого переслідувати, чи то лиходії, які дізналися старі таємниці і тепер бажають на них нажитися?). 💀 От і тут з головною героїнею починає траплятися усяка містичина-дичина, але оскільки глибини в персонажах з комариний хрін, а мистецтво діалогів програє навіть діалогам з мильних опер 90-х, то співчуття читача до героїні залишається десь на рівні «і чо?». 💀 Зрештою, твір взагалі вирулює у тотальну дічь і починає розмахувати пролайферськими лозунгами, списаними з пабліка, який на півставки веде восьмикласниця. А на решту півставки в неї група свідків пласкої Землі. 💎 Не витрачайте свій час на цю бездарну поробку! З гарного там – хіба що кілька описів архітектури старого міста, але це можна й у кращих творах почитати. Фото — Книгарня «Є» Тернопіль (бо свого примірника я позбулася давно і навіть жодних фото не лишилося)