​​ФБ спогадами нагадав, що 3 роки тому я написала відгук на страшну й чудову книгу "Бузкові дівчата", почитати його можна ось тут. ⏹️І одночасно згадалося, що я вже кілька днів ходжу вагітна важкими та непростими думками щодо досить свіжої книги від видавництва Комора "Гроші від Гітлера" Радки Денемаркової. ⏹️Настільки важкими і непростими, що готова навіть влаштувати власний книго-клуб і першою обговорити саме цю книгу. Вона ідеальна для клубу: невеликий обсяг, прірва сенсів, ще більша купа питань, палаюча актуальність саме сьогодні, саме для України. ⏹️Про що вона? Про пам'ять, про злочини минулого, про місце справедливості. Про мову. "Для мене ж слова, вимовлені будь-якою мовою, нічого не означають. Здебільшого це тільки даремна спроба вийти із себе самої та проглянути світ іззовні. Зайняти місце". ⏹️Це цитата з книги. Її промовляє головна героїня, вона ж і оповідач історії. Її звуть Гіта Лаушманн і на початку їй 16 років, вона повертається у рідне чеське село з концентраційного табору, де загинула майже вся її родина, дуже заможних володарів маєтку та кількох виробництв, розташованих у цьому селі. Вона просто хоче додому і дочекатися брата, який, як кажуть, також вижив. ⏹️На дворі 1945 рік і для селян, які роздеребанили її маєток, вона німкеня, фашистський недобиток, ну а те, що вона з концтабору, де була тільки тому, що єврейка, то це нічого не означає. "Ви розмовляли у родині німецькою!" Це, до речі, був головний аргумент під час рішення щодо націоналізації майна родини Лаушманнів. ⏹️Таких повернень Гіти додому буде декілька. Під час найпершого вона вижила дивом. Під час останнього, через 60 років, вона все ще не знає, то хто ж вона? Чешка? Німкеня? Єврейка? І чи важливо це сьогодні? ⏹️Книгу читати дуже важко, інколи - до фізичного болю. Огидна людська природа, огидні виправдання власних огидних вчинків, жорстокість, ницість, підлість. Але читати її таки важить. 🔥А тепер найголовніше. Оскільки за певних обставин в мене опинився ще один примірник, то я хочу подарувати його комусь з вас. Тому розіграю її рандомом серед всіх, хто прокоментує цей допис. Сьогодні в нас п'ятниця, даю собі (і вам) часу до понеділка, 6 березня. У понеділок вмикаю рандом і хтось отримає її від мене у подарунок.