Чому в Україні повільно рухаються реформи, ніж би нам хотілося? Сьогодні прочитали лекцію на цю тему для учасників Objectivist Thought Leadership Program, яку щороку роблять наш друзі з Центру Айн Ренд в Україні (категорично рекомендуємо їхні освітні програми). Намагалися переосмислити свій вдалий і (переважно) невдалий досвід впровадження змін в Україні. Намагалися комплексно розглянути це питання. Перелік причин широкий - від того, що банально навіть на невеликі зміни потрібен час на аналіз проблему, розробку рішення та його лобіювання до того, що вам ніхто не дасть просто так робити зміни, якщо вони зачіпають чиїсь інтереси (і завжди сторона зла має більше ресурсів ніж ви). Але хотіли б зупинитися на одній з ключових причин - це відсутність моделі win-win всередині громадянського суспільства. Про що йдеться? На жаль, у громадянському секторі часто між різними організаціями існує нездорова конкуренція, коли крадуться ідеї, рейдеряться проекти, приписуються собі чужі результати і досягнення. Розповіли лише декілька прикладів з нашого життя: одного разу на робочу зустріч зі скасування валютного контролю над експортом послуг до НБУ крім нас прийшла одна організація, що декларувала полегшення бізнесу, з нашою інфографікою, чому цей контроль треба скасувати, але був нюанс - вони прибрали наші логотипи і вліпили свої, видаючи чужу роботу за свою. Або інший приклад: одна дуже поважна організація (з якою потім було делеговано декілька осіб до одного з урядів) прийшла на захід, що ми організовували з партнерами про полегшення приєднання до електромереж для бізнесу. Вони познімали захід і потім в себе у ФБ виставили фотки зі словами "ми ініціювали обговорення". Але найбільш разючий приклад, це коли одна поважна організація та її дуже поважний керівник буквально хотіла рейдернути наш податковий калькулятор "Рахунок від держави", хоча до цього ми мали ідею як його використати для активізації людей до дії. Гаразд, ідею вкрали і норм грант отримали, самі дурні, що поділилися. Але віджимати калькулятор - це найвищий рівень нахабності. Ми тоді трохи поскандалили - принаймні копірайт поставили. Звісно, не треба звертати речі на такі дрібниці. Але, власне, такі дрібниці призводять до того, що ти вже колег по громадському сектору розглядаєш не як потенційних партнерів, з якими можна досягати синергії, а як потенційних ворогів, які в тебе щось вкрадуть. І, на відміну, від умовних реформаторів "рентовики" (корупціонери, що живуть з корупційної ренти) між собою всередині своєї злочинної спільноти поводяться один до одного шляхетно - усні залізно виконуються, рівень "кидків" на порядок нижче, ніж в громадянському суспільстві. А це погано. Саме тому ми дуже цінуємо наших друзів і партнерів, з якими можна робити справу - Останній капіталіст, Економічна експертна платформа, ІСЕТ, Українська рада бізнесу тощо. А свій виступ завершили заповіддю з Декалога українського націоналіста: “Про справу не говори з тим, з ким можна, а з тим, з ким треба”. В якості ілюстрації викладаємо фото з підписання законопроекту №4496 про скасування валютного контролю за експортом послуг. CASE Україна ідентифікував цю проблему, що шкідливо впливає на експорт послуг. В рамках консорціуму з іншими колегами розробили законопроект, у більш широкому колі (з деякими бізнес-асоціаціями, фрілансерами тощо) провели адвокацію і, зрештою наша ідея оформилась у конкретне рішення. Але на це підписання нас не запросили, однак були люди у Президента, які або взагалі нічого не зробили, або доклалися частково (справедливості ради, там були і ті, хто багато зробив для справи). Отаке воно життя @costukraine