Через два тижня закінчиться цей рік. І начеб-то треба робити якісь висновки... Цей рік пройшов тяжко та швидко, що я не встигла навіть зрозуміти, що сталося. Я нарешті почала займатися своїм здоров'ям, бо лежати як овоч та чекати поки хтось мені скаже "War is over" не є хорошою ідеєю. Треба починати жити тим життям яке є, і до минулого я не повернуся - це наче прості слова, але довгий час я просто не хотіла це визнавати. Мені дуже допомогла зібратися з думками поїздка до Крістіни (як же я її люблю🥹) Можна жити інакше, краще. І для цього мені треба взяти себе в руки. Переживаючи один із найгірших моментів у моєму житті, як втрата свого котика через безсовісного нелюда, я нарешті сходила до лікаря. Курс ліків, який мені приписали почали діяти через місяць і мені трошки легше( Моя маленька перемога) Дякую усім, хто чекав свої арти від мене. Виправдовувати затримку через"Ну, у мене клінічна депресія і синдром зап'ястного каналу"-я не хочу. До кінця цього року я підготувала арти на кожен день