втомилась дуже себе сварити за те, що я не живу життя, яке б приносило мені задоволення, що я більше не відчуваю себе самореалізованою і лише тупішаю. я вирішила припинити пошук роботи, бо це приносить лише більше стресу та розуміння, що мені ще петляти та петляти до того, щоб пошук роботи проходив результативно. було дуже тяжко прийти до висновку, що це highly competitive field і що нормально просто ще мати ці двері закритими. треба фокусуватись на іншому, й замість того щоб битись головою об стінку ну я їбу там, спробувати навчитись обходити цю стіну?? тож перефокусувалась знову на пошук інтерншипів та альтернативного пхд. але цей пост не про пошук роботи. я зробила надзусилля щоб припинити себе порівнювати з іншими — однолітками та й людьми молодшими за мене — думаю, що вони молодці, але у нас кардинально різні шляхи та ментальні обмеження. я останні кілька років по-особливому не функціональна, тривала депресія примножує свої плоди з кожним днем. я більше не людина, яка отримує насолоду від купи гуртків, волонтерства, навчання нонстоп та соціальних взаємодій. я вийшла на плато, на якому все що я можу робити — це bare minimum. дам собі час, щоб з нього вийти, хай це займе ще енну кількість років, але я не хочу більше від себе вимагати стрибати вище голови. я щиро вірю, що колись моя жага до життя, навчання та роботи до мене повернуться і я знову стану дуже вправною та щасливою. як би там не було, мені лише 24 роки (хоча це я зараз так кажу, останнім часом моя риторика була "мені АЖ 24 роки"), і лише 10 років тому я була школяркою в задрипаній загальноосвітній школі, якою залякували батьки всіх дітей в мікрорайоні, і я б дуже пишалась тоді, якби мені сказали, чого я досягну станом на зараз. через ще 10 років буде інакше, і сподіваюсь, моя реакція буде такою ж. дам собі час і спокій, нарешті від'їбусь від себе, прийму той факт, що мені не обов'язково почувати себе знавцем в кожному колективі, що це нормально — не вміти й не хотіти щось вміти в даний момент, що якщо мені відмовляють то це не причина себе ненавидіти і що якщо я гуглю як робити елементарні речі то це не стирає весь інший мій досвід та знання. відчепитись від себе дуже тяжко, але дуже допомагає згадати, з якої добровеличківської залупи та з яким набором додаткових дебафів ти виліз, щоб просто припинити міряти свою цінність їбучим сіві та успіхами людей навколо. мені ЛИШЕ 24 роки і мені варто нарешті завалить їбало й попіклуватися про себе 😔🙏