Сьогодні мені 31. Зустріла свій день народження опівночі втираючи в ясна триптани від мігрені. Чи я засмучена? Та не особо. Скорше дико зла. Мігрені для мене це звичне діло,на привеликий жаль. Але завжди сюрприз коли настає приступ. Та зараз поки не про це. Мені 31. І я заєбалась. «А хто ж не заєбався?» - спитаєте ви. Але зараз я чисто за себе,за інших судити не можу і не хочу власне. Мені 31. Я доросла типу,шарите? І так кайфово мати змогу купити жуйок і кіндерів скіки хочу. Але і комуналку тре платити… і мігрень мати… от матері його ковінька. Мені 31. І я досі не знаю ким стану коли виросту. Але є підозра,що я вже є тим ким маю бути. Але це не точно. Мені 31. Я маю чоловіка. Власний танометр і цілу упаковку(!)жуйок. А ще маю купу книжок і власний блог,який читаю 2к+ людей. (Читає набагато менше,але це ми опустимо,підписано ж 2к,ну) До речі,дякую тим,хто читає,коментує,рефлексує. Якщо ви ще не зрозуміли- Мені 31. Я зайобана. Хочу вити від головного болю. Хочу щоб виздихала русня і я нарешті побачила маму. Хочу щоб всі хто бажає мені добра мали його вдвічі більше. А ті,хто бажає зла ,мали ще більше доброго в житті. Хочу щоб цей світ так швидко не йшов на дно, якщо чесно. Бо насправді жити цілком цікаво,та хотілося б мати де жити і бажано б щоб не на Марсі. Мені 31. Я не планую багато,але думаю що ще щось зроблю. А зараз іду знов блювати,а потім жуватиму свою цілу коробку жуйок,щоб перебити цей смак дорослого життя.