Вітаю, шановне панство! Здогадалися, хто зображений на фото? Ні? Ну тоді дам підказку: у 1973 році він був заарештований у своєму київському помешканні. За звинуваченням у “гомосексуалізмі та поширенні порнографії” його засудили до п’яти років виправних робіт. 🔠🔠🔠🔠🔠🔠🔠1️⃣6️⃣🔣0️⃣0️⃣
Його поезія – це голос України, який звучав крізь стіни радянських таборів, крізь час і простір. Його слова – це глибока любов до рідної землі, болісний крик проти несправедливості, заклик до істини та віри в людяність.
Василь Стус не лише творив, але й жив за своїми принципами, незважаючи на репресії та тиск. Його життя – це приклад того, як важливо залишатися вірним собі, своїй мові, своїй ідентичності.
Сьогодні ми згадуємо його не лише як поета, а й як людину, яка показала, що слово може бути зброєю, а правда – дорожчою за життя.
Читайте Василя Стуса, бо його поезія – це про нас, про наше минуле і майбутнє.
“Як добре те, що смерті не боюсь я і не питаю, чи тяжкий мій хрест. Що перед вами, судді, не клонюся в передчутті недовідомих верст.”
📌5 фактів про легендарний український театр "Березіль"
✅У виставах театру «Березіль» використовувалися різні види мистецтва: музику, танець, живопис, скульптуру. Це робило спектаклі динамічними, яскравими та незабутніми.
✅Театр мав власну школу-студію, де готували нових акторів.
✅Як найкращий театр свого часу "Березіль" мав 6 акторських студій у Києві, Білій Церкві, Умані та Одесі, так звану режисерську лабораторію, мюзик-хол та десять комітетів, серед яких був і "психологічно-технічний" комітет, який застосовував прикладну психологію для розроблення нових методів навчання акторів та режисерів.
✅Репертуар театру складався з українських та зарубіжних п’єс.
✅Театр «Березіль» мав значний вплив на світове театральне мистецтво. Його інноваційні постановки надихали режисерів та акторів з усього світу.
📌Микола Леонтович. Музика, що стала вічною, і трагічна смерть.
Микола Леонтович – його називають “Українським Бахом” за величезний внесок у розвиток хорової музики. 1 (13) грудня 1877 року – день народження славетного українського композитора, диригента і педагога.
Найпопулярнішим твором Леонтовича став його безсмертний «Щедрик» — українська мелодія, яка є символом різдвяних свят у всьому світі. Найбільше її знають у англомовному варіанті — «Carol of the bells». З простої народної фольклорної мелодії український композитор Микола Леонтович створив світовий шедевр.
🎵"Щедрик" вперше прозвучала на Різдво, у грудні 1916-го року у Києві. Її виконував хор Київського університету, де працював Леонтович.
23 січня 1921 року⤵️
Жорстоке вбивство українського композитора відбулося на Різдво на очах його батька-священника. 23 січня 1921 року до Леонтовичів у село Марківці на Поділлі заїхали двоє незнайомців, які напросилися на ночівлю. Один з них був фурман підводи Федір Грабчак, а другий – людина у шкірянці і з обрізом через плече та посвідченням оперуповноваженого Вінницького ЧК на ім’я Афанасія Грищенка. Вночі чекіст Грищенко вистрілом у груди вбив Леонтовича, який помер, стікаючи кров’ю...
📎Документи про вбивство Леонтовича, збереглися в архівах. В рапорті міліції Гайсинського повіту повідомлялося, що «в ніч на 23 січня агент повітової ЧК Грищенко пострілом з гвинтівки вбив сина священника с. Марківка Миколу Леонтовича 43-х років, у якого Грищенко ночував, і 26-го січня Грищенко, який переховувався в м. Теплик, при переслідуванні його чинами міліції пострілом з гвинтівки поранив у живіт міліціонера Твердохліба».
1921, одразу після смерті Леонтовича, у Києві створили комітет вшанування його пам'яті. Цього ж року його ім'ям було названо одну з вулиць Києва, а 1922 створено Музичне товариство імені Леонтовича.
Щороку в четверту суботу листопада в Україні вшановують жертв Голодомору — однієї з найтрагічніших сторінок нашої історії. Українці у ХХ сторіччі пережили три голодомори: 1921-1923, 1932-1933 і голод 1946-1947 років.Голодомор 1932–1933 років був штучно організований радянським режимом, щоб зламати український народ, знищити його національну ідентичність та спротив.
Цей геноцид забрав життя мільйонів людей. Села спорожніли, родини втрачали близьких, але найстрашніше — у серце нації намагалися посіяти страх і безнадію.
Сьогодні ми запалюємо свічки пам’яті у вікнах наших домівок, згадуючи тих, хто став жертвами цього жахіття. Це більше, ніж традиція — це наш обов’язок перед минулим і майбутнім. Пам’ятаючи про Голодомор, ми нагадуємо всьому світу про ціну свободи та важливість правди.
✏️Микола Куліш — драматург епохи Розстріляного відродження
Микола Куліш (1892–1937) — один із найвидатніших українських драматургів, чиї твори стали важливою частиною культурного відродження 1920–1930х років. Його п’єси відзначаються глибоким психологізмом, тонкою сатирою та сміливими соціальними ідеями.
Народився в бідній родині на Херсонщині, проте зміг здобути освіту завдяки власній наполегливості. Під час Першої світової війни та Української революції 1917–1921 років він активно брав участь у національному русі. Пізніше почав писати, відкриваючи у своїх текстах проблеми мовної ідентичності, суспільних змін і духовної кризи.
Його найвідоміші п’єси:
• «Народний Малахій» — утопічна драма про межі революційного ідеалізму одна з найглибших і водночас найсуперечливіших пʼєс Миколи Куліша. • «Мина Мазайло» — п'єса є сатиричною комедією, але у творі описана трагічність становлення української мови й зацькованого народу. • «Патетична соната» — п'єса зображає типову для Кулішевих п'єс опозицію потворної дійсності та високої мрії, при чому мрії заздалегідь приреченої на крах.
Куліш активно співпрацював із Лесем Курбасом і театром «Березіль», де його твори набували нового звучання завдяки експериментальним постановкам.
Проте радянська влада не могла толерувати ідейну свободу Куліша. У 1934 році його творчість заборонили, а 3 листопада 1937 р. після повторного суду більшість письменників, зокрема Миколу Куліша й Леся Курбаса, було розстріляно в урочищі Сандармах.
