У момент пробудження - шкірою липкий холодок - Це у "світлому майбутті" хтось по моїй могилі пройшов... Засинати краще одному, так... Але прокидатися - краще вдвох - Змерзлим звіром втискатися у гарячої шкіри шовк, Слухати її дихання - як одкровення богів, як шепіт трав, Закрити її від усього світу, сховати в долонях втомлених, Віддати їй свою силу, сонний спокій її відчувати, Бути її плечем, бути крилами, бути її хребтом. Боятися ворухнутися - аби не збудити - нехай вона спить, Нехай хоч ще трохи побуде поруч - всупереч дню прийдешньому, Нехай стануть короткою вічністю ці ніжні миті - Хай що б за вікнами не було - палали міста чи цвіли черешні. У нашій маленькій системі координат під небом - нестерпно-синім - У кожного з нас є функція, кожен з нас здатен на диво: Я - що б не сталося - повинен залишатися сильним, Вона - що б не сталося - повинна бути щасливою. #мулікпише Передзамовити збірку поезій "Базальт": https://www.belkabook.com/product/bazalt-vasyl-mulik/ Особиста сторінка Фейсбук: https://www.facebook.com/share/oUxKvotRmV38EAxu/ Авторська сторінка Фейсбук: https://www.facebook.com/share/kwvy5CHdTAGvRCxX/ Інстаграм: https://www.instagram.com/vasylmulik/profilecard/?igsh=azBhYWdycGV0a2d5