Якшошо, моє ставлення до піратства неоднозначне – я дитина 90х і початку 2000х, і понятно, що в час мого дитинства ми споживали 90% піратського, бо: а) іншого не було б) реально не було грошів на офіційні диски (якщо всі твої гроші це те, що мама дала на булочки в школу, то ти краще за ті зібрані з крихт 5 гривень купиш диск "5000 найкращих треків Блек Металу", ніж за 15грн один офіційний диск Селін Діон. Але зараз часи інші – є купа можливостей споживати офіційний контент за не дуже високий прайс (всілякі сімейні підписки, ранні перепродажі, сезонні знижки і оце все). Тим більше, що купа творців контенту можуть його виробляти виключно через прибуток з офіційних підписок. В цьому сенсі згадується чудовий меседж на фб-сторінку ZWYNTAR. Чел пише, буквально без здрастє і як справи: "А вишлітє зіпфайл з вашими мп3!“ Відповідаємо: "Є офіційні стріми, там можна послухати, ось посилання" "Фіга собі ви зажрались! Вони ж платні!“ Розумію про травму пост-комуністичного суспільства і не засуджую. Але правда, якщо ви хочете, щоб українські ігророби випускали Сталкерів, а музиканти нові треки, не пошкодуйте тих 0.5-50 баксів. В перерахунку на quality time це копійки. Якщо ви купили Сталкера в ранньому доступі за 20$ і будете грати в нього умовні 300 годин, це буде десь до 3 гривень на годину – в десятки разів дешевше, ніж сходити в кіно чи випити пивка в барі. Отже, до минулого допису: якщо ви в 2024 році піратите щось (особливо те, що не є необхідністю, як вінда, а саме розважальний контент), то признайтесь собі, що все ж ідете на певну угоду із совістю (аби не стояти тут в білому пальті, визнаю, що іноді дивлюся серіали на неофіційних сайтах заради прикольних перекладів; але насправді треба вже закінчувати цю мурню і купити собі той сраний нетфлікс, бо треба стрєміцця до культури споживання).