Але подорож з любими вчителями, не забуду ніколи. Я їх дуже люблю, дуже вдячна, що поїхали втрьох, просто найкращі Я сподіваюсь ми з ними поїдемо ще так, ми навіть знаємо куди, але час покаже чи зможемо
Коротше. Це пиздець. Наш клас розформували, і мене там компанію моїх друзів закинули в один клас про який ми взагалі нічого не знаємо. Спочатку, на першій парі все було ну +- окей, жити можна. Потім ми прийшли в наш клас, давай десь сідати, але місць на нас адекватних немає, вони дуже по дивному розселились, типу одна парта зайнята наступна вільна і далі три зайняті і з них мінімум одна парта на одну людину. А нас шестеро, ми дружимо і хочемо сидіти по двох з ким ми знайомі. Окей ми якось сіли, куратор взагалі не приймала активної участі, там староста типу сказала як її звати, і все (наша минула куратор, нас кожного просила привітатись та назвати імʼя, типу дати поштовх до знайомства), ну там ще декілька дівчат привітались, потім саме цікаве Погляди. О. Боже. Мій. Це просто щось, те як вони дивляться, але окей, це ну може пройде згодом. Потім ну типу нас обізвали «заразами» (ми не впевнені чи то нам чи ні), але точно в наш адрес було «емігранти», типу БРООО. Ми ніколи не хотіли аби нас так припхали до вас. Нам цілком подобалось у нашому класі, але вже як є. Потім нас на великій перерві вигнали з класу, ми ще пішли дізнаватися де наші речі з нашого минулого кабінету, бо в нас там до фіга речей, і прикраси і чайник і все на світі. Ми з цими пакетами тусили як сироти в коридорі на підвіконні. А вчителі з якими ми ну нормально спілкуємося, буквально єдині кому не насрати на нас.
