Згодом наступила ніч то тут то там періодично прилітає, але в цілому ситуація дуже спокійна і тиха. В нас були доволі звичайні теплаки на той час і вони давали картинку на доволі близьку відстань, плюс висока трава по переду не давала взагалі можливості нормально все контролювати, але крутились як могли. В ночі один з наших помітив в пʼяти поверхівці червоний світ в одному з вікон, панки навалили туди з кулемета. (Пізніше вони зайшли на той поверх і знайшли кривавий слід на кухні.) Якийсь загубившийся русак на бензовозі гнав з Балаклії в сторону Вербівки тепер він знатно палає(його розїбали суміжники на правому фланзі вони тримають дорогу) десь в 300м від нас, ми чуємо голос пораненого водія але не можемо його знайти, просить не стріляти. Під ранок я вирішив трошки задрімати, це були самі холодні ночі вересня в тому році саме дві ночі був нормальний такий дубак. Нас попереджали що ворожа авіація може підлітати дуже близько по двом напрямкам завдяки ландшафту. І от коли я майже заснув, я почув наближення гелікоптера і по звуку було зрозуміло що то ворожий, звук його почав пропадати. Я видихнув і постарався якнайскоріше зайнятись найприємнішим ділом в той момент. Але не так сталось як гадалось гелікоптер почав наближатись знов і в цей раз все ближче, він почав відпрацьовувати дуже мерзений звук куди летить не зрозуміло але адреналін вже підскочив так що який там сон. Прилетіло кудись далеко за нас в посадки.