✅Урядом затверджено Політику державної власності. Зроблено ще один надзвичайно важливий крок у реформі корпоративного управління, передбачений прийнятим 22 лютого профільним законом. Що собою являє Політика державної власності?🤔 Це, по суті, головний документ у частині державного корпоративного управління, який визначає загальні принципи з таких питань: 1️⃣обґрунтування та цілі залишення у державній власності державних унітарних підприємств та корпоративних прав у господарських товариствах (з метою забезпечення національних економічних інтересів та у зв’язку з коротко- та довгостроковими планами економічного, соціального розвитку держави, що закріплені у державних програмах розвитку відповідних галузей економіки); 2️⃣класифікація державних унітарних підприємств, господарських товариств відповідно до підстав залишення у державній власності, планів щодо приватизації, реорганізації або ліквідації; 3️⃣визначення категорій державних унітарних підприємств, господарських товариств з часткою держави 50+%, перед якими ставляться нефінансові (у тому числі соціальні) цілі (зокрема щодо виконання спеціальних обов’язків, з порядком обліку та компенсацією понесених через це витрат); 4️⃣критерії обов’язковості утворення наглядової ради у згаданих суб’єктах господарювання; 5️⃣плани щодо підвищення ефективності управління державним майном та діяльністю підконтрольних державі суб’єктів (зокрема, щодо підвищення балансової вартості їх активів); 6️⃣плани щодо приватизації об’єктів права державної власності; 7️⃣керівні принципи щодо реалізації прав держави як власника; 8️⃣вимоги щодо звітності, принципи встановлення цілей діяльності (зокрема норм прибутку) господарських товариств з державною часткою 50+%; 9️⃣вимоги щодо прозорості та розкриття інформації підконтрольних державі суб’єктів господарювання; 🔟принципи організації управління державним майном та діяльністю підконтрольних державі суб’єктів, у тому числі розподіл функцій власника, регулятора та органу, що визначає політику щодо підприємств державного сектору економіки, а також розподіл повноважень між уповноваженим органом управління та органами суб’єкта господарювання. Невід’ємними частинами Політики державної власності є: ✔️Політика винагороди керівників та наглядових рад підконтрольних державі суб’єктів господарювання з урахуванням результатів їх фінансово-господарської діяльності; ✔️Державна дивідендна політика, яка визначає загальні принципи та методологічні підходи щодо питань визначення розмірів та сплати дивідендів до державного бюджету (включаючи принцип забезпечення балансу між короткостроковими фіскальними цілями держави та довгостроковими цілями підконтрольних державі суб’єктів господарювання). 🏢👥Уряд регулярно, не менш ніж раз на 5 років повинен переглядати Політику державної власності.  📑На підставі Політики державної власності далі формуватимуться Листи очікувань власника (про них я писав трохи раніше) для кожного підконтрольного державі суб’єкта господарювання (міститимуть коротко- та середньострокові фінансові, операційні і нефінансові цілі діяльності), а далі – розроблятимуться та затверджуватимуться стратегічний план розвитку, інвестиційний план на середньострокову перспективу та інвестиційний план на рік. ❗️Тепер, після ухвалення Політики державної власності, Уряд має критично подивитись на список суб’єктів права державної власності, з органами управління визначитись щодо доцільності / недоцільності подальшого контролю держави над кожним підприємством, відправити на приватизацію усі нестратегічні активи, знайти їм ефективного власника та побажати успіхів на новому етапі життя, а там, де продавати вже нічого (будемо відверті – затягнута на більш ніж три десятиліття приватизація мала наслідком у тому числі й втрату величезної кількості активів, від яких у кращому випадку залишився тільки статут підприємства і якісь пожовклі папери в архівах) – якомога швидше завершити ліквідацію та поставити крапку в історії цих «фантомів».