Міністр фінансів України Сергій Марченко, схоже, повністю ігнорує соціальні зобов'язання держави, що особливо помітно на тлі величезних боргів перед пенсіонерами. У своїй нещодавній критиці 20 вересня 2024 року судових рішень на користь громадян міністр, замість того щоб визнати помилки системи та борги, накопичені Пенсійним фондом, назвав ці рішення "злочинними". Це твердження викликає обурення, враховуючи, що уряд роками ігнорує ці зобов'язання, ніби Конституція та закони країни не стосуються чиновників. Міністр як символ неоліберальної безвідповідальності Така позиція міністра демонструє зневажливе ставлення до соціальних прав громадян і вказує на глибокі структурні проблеми в управлінні державою. Замість того щоб шукати шляхи для виплати соціальних боргів, накопичених через невиконані рішення судів, міністр продовжує слідувати неоліберальній логіці, яка ставить на перше місце економічну вигоду, ігноруючи при цьому соціальну справедливість та інтереси громадян. Неоліберальні реформи в Україні призвели до ситуації, коли державні інституції втрачають здатність забезпечувати базові соціальні гарантії. Борги Пенсійного фонду, що сягнули 140 мільярдів гривень, — це результат десятиліть систематичного нехтування соціальними виплатами та обов'язками перед пенсіонерами, найуразливішими верствами населення. Чому не називаємо "злочинними" борги перед пенсіонерами? Чому державні борги перед МВФ чи зовнішніми кредиторами отримують пріоритет над боргами перед власними громадянами? Міністр фінансів воліє ігнорувати той факт, що пенсіонери та інші соціальні групи стали заручниками неефективної державної політики та слабкого державного планування. Фінансова стабільність країни не може бути побудована на позбавленні громадян їхніх соціальних прав. Соціальні виплати як загроза чи обов'язок? Замість того щоб трактувати соціальні виплати як "загрозу" для бюджету, уряд має визнати їх обов'язковою частиною справедливого розподілу ресурсів. Звинувачення судів у створенні фінансової нестабільності країни лише відволікають увагу від більш серйозної проблеми — нездатності уряду забезпечити стабільні соціальні виплати і виконувати свої конституційні зобов'язання. Складається враження, що міністр намагається перекласти провину за неефективне управління фінансами на судову систему, замість того щоб визнати відповідальність за накопичені борги перед пенсіонерами та іншими соціально незахищеними групами.