🔎 Події 1917 сьогодні намагаються зобразити суто як черговий розпад імперії, на місці якої поневолені народи здобувають свою незалежність. Це тлумачення дозволяє видавати всіх борців за українську державність героями, навіть якщо насправді боролися вони явно не за «українське».
🤥 Маніпуляція тут полягає в повному ігноруванні подій всесвітнього масштабу, пов’язаних із першою робітничою революцією. «Комуністи лише чергова російська партія». Аби в пересічного громадянина не з’явилися сумніви щодо цього, героїзуються такі персони, як Павло Скоропадський.
☠️ Ад’ютант Миколи II, російський вояка з ніг до голови, німецька шавка та просто «борець за свободу й волю України» — ось класичний герой, яким має пишатись уся Вкраїна. Поширення симпатії до цього персонажу зовсім не є випадковим.
🍞 Як подвиги Скоропадського обмежені абстрактною свободою нації на тлі крадежу останньої крихти хліба для потреб Центральних держав, так само й сьогодні правлячий клас має досягнення лише у сфері власного збагачення шляхом знищення народу. Герой героя бачить здалеку, не інакше.
🔖 Аби простий робітник не помітив дивної закономірності, що всі герої можновладців нехтували народом на користь власності, у безодню було відправлено не лише історичні факти, але й культурну спадщину. Сьогодні згадаємо, як бачили «правого гетьмана» українські митці 20 століття.
📕 1935 року світ побачила перлина українського соцреалізму — роман у новелах Юрія Яновського «Вершники». Твір поділено на вісім новел, об’єднаних темою боротьби українських робітників за право бути суб’єктом, а не гвинтиком суспільного процесу.
📖 Починає історію драматична новела «Подвійне коло», що досліджує важку й серйозну тему сімейних стосунків по різні сторони барикад. Чи можуть зватися братами люди, коли один із них відстоює право більшості, а другий — за експлуататорську меншість?
🎥 Складна морально-етична дискусія та її вирішення лягли в основу екранізації роману Ігорем Савченком, що побачила світ у передвоєнний 1939 рік. Фільм бере від Яновського ідею та зосереджує його саме на тлі протистояння українського народу та пронімецького режиму Скоропадського.
📽 Вершники Ігоря Савченка змушують не відриватися від перегляду до самого кінця, демонструючи напружені реалії підпільної боротьби. Реалістичність зображених подій, завдяки властивій фільмам того періоду театральності, робить у межах технічних можливостей авторів дивовижні речі.
🎞 Стрічка гарно демонструє сутність політики останнього гетьмана: народ повинен віддати все, влада віддає достатньо. Певно, у кожного на цьому моменті з’явилося деяке дежавю. Ще більше такого відчуття буде після повного перегляду фільму та читанні роману-першоджерела.
🤬 Герої, що працюють на перемогу, не змінились, бо не змінилася система. Поки існує капітал, існуватимуть і ті, хто піде на будь-які злочини заради прибутку, навіть якщо цей злочин полягатиме в знищенні власного населення — чи то через вилучення хліба, чи то через бусифікацію.
💸 Скоропадський, Петлюра, Бандера, Шухевич — їх будуть подавати вам як «героїчних предків», тому що йшли вони тим самим шляхом, що й наша Верховна Рада. Українець має пишатися не тими, хто віддав життя за свободу народу, а тими, хто відправляв українців на смерть за капітал.
📍 Але ми пам’ятаємо справжніх героїв, справжню суть 1917 року, коли робітники різних націй та віросповідань зупинили криваву світову війну шляхом революції. Зрозумівши, куди привели світ визволителі з палаців, народ пішов єдиним дієвим способом проти деспотизму можновладців.
🚩 Ми закликаємо вас не бути байдужими та долучатися до боротьби за життя мільйонів! Єдиним освіченим фронтом трударів ніякі жандарми, «власні» чи іноземні, не будуть здатні спинити рух історії. Приєднуйтесь
до набору гуртка РФУ — разом, власними руками збудуємо нову цивілізацію!
Рекомендуємо підписатися на наш X (Twitter), де схожі пости публікуються в першу чергу, а також є інші цікаві рубрики.#культура #твиттер_рфу